Дорожня карта соціальної згуртованості, що формується

Оприлюднено для консультацій організаціями SydWest, SSI та SCOA. Цей проєкт для консультацій розвиває п'ять пріоритетів, що формуються, визначених під час Саміту та в Звіті Саміту, і пропонує по одній дії під кожним із них. Ані пріоритети, ані дії не представлені як повністю схвалені чи затверджені Самітом. Зараз їх повертають для подальшого розгляду та доопрацювання. Документ свідомо не є остаточним: кожен елемент цієї рамкової структури може бути змінений за результатами цих консультацій.

Національний саміт Think Social Cohesion («Думаймо про соціальну згуртованість») показав, що Австралії не бракує ідей. Їй бракує достатньо спільної та підзвітної рамкової структури для дій.

28 липня 2026 року 160 запрошених лідерів провели цілий день у Парраматті, вивчаючи умови, які зміцнюють або послаблюють соціальну згуртованість. Хоча обговорення не привели до згоди з кожного питання, п'ять чітких пріоритетів послідовно проявлялися в програмних виступах, панельних дискусіях і внесках учасників. Ці пріоритети становлять спільну основу для дій, водночас визнаючи, що важливі розбіжності в поглядах залишаються і потребують подальшого розгляду. Ці п'ять пріоритетів викладено нижче як рамкову структуру, що формується; за кожним іде одна запропонована дія та запитання, які ми тепер просимо вас перевірити.

Кожна запропонована дія супроводжується приміткою про її походження: висновок саміту, пропозиція, яку партнери-організатори розробили після нього, або і те, й інше. Звіт Саміту залишається записом того дня; ця Дорожня карта викладає, як ми пропонуємо просувати дії. Кожна дія розвиватиметься як окремий напрям роботи, і організації будуть запрошені долучитися.

Оприлюднено для консультацій організаціями SydWest, SSI та SCOA. Цей проєкт для консультацій розвиває п'ять пріоритетів, що формуються, визначених під час Саміту та в Звіті Саміту, і пропонує по одній дії під кожним із них. Ані пріоритети, ані дії не представлені як повністю схвалені чи затверджені Самітом. Зараз їх повертають для подальшого розгляду та доопрацювання. Документ свідомо не є остаточним: кожен елемент цієї рамкової структури може бути змінений за результатами цих консультацій.

Національний саміт Think Social Cohesion («Думаймо про соціальну згуртованість») показав, що Австралії не бракує ідей. Їй бракує достатньо спільної та підзвітної рамкової структури для дій.

28 липня 2026 року 160 запрошених лідерів провели цілий день у Парраматті, вивчаючи умови, які зміцнюють або послаблюють соціальну згуртованість. Хоча обговорення не привели до згоди з кожного питання, п'ять чітких пріоритетів послідовно проявлялися в програмних виступах, панельних дискусіях і внесках учасників. Ці пріоритети становлять спільну основу для дій, водночас визнаючи, що важливі розбіжності в поглядах залишаються і потребують подальшого розгляду. Ці п'ять пріоритетів викладено нижче як рамкову структуру, що формується; за кожним іде одна запропонована дія та запитання, які ми тепер просимо вас перевірити.

Кожна запропонована дія супроводжується приміткою про її походження: висновок саміту, пропозиція, яку партнери-організатори розробили після нього, або і те, й інше. Звіт Саміту залишається записом того дня; ця Дорожня карта викладає, як ми пропонуємо просувати дії. Кожна дія розвиватиметься як окремий напрям роботи, і організації будуть запрошені долучитися.

З чого починається ця Дорожня карта

Після саміту партнери-організатори запропонували, щоб суверенітет Перших націй (First Nations) і правдиве свідчення про історію були частиною концептуального підґрунтя цієї Дорожньої карти, а не одним із голосів, які додаються через консультації. Сам саміт зафіксував, що знання та лідерство Перших націй потребували значно більшої уваги, ніж отримали того дня. Пропозицію викладено тут для перевірки.

Будь-яка австралійська рамкова структура соціальної згуртованості має починатися з визнання аборигенів і жителів островів Торресової протоки Першими народами цього континенту та з чесного викладу колонізації, позбавлення власності та тривалого суверенітету. Відчуття належності неможливо побудувати на історичній амнезії. Правдиве свідчення, самовизначення та шанобливі стосунки між народами Перших націй і всіма, хто згодом облаштував тут своє життя, є основою спільного національного майбутнього.

Цю пропозицію буде доопрацьовано через шанобливу взаємодію з лідерами та організаціями Перших націй до завершення Дорожньої карти. Створення змістовного партнерства в управлінні потребує часу, довіри та справжньої співпраці, і його не можна досягти в межах короткого процесу консультацій. Дорожня карта визначить розвиток цього партнерства як один із першочергових пріоритетів впровадження.

Джерело: пропозиція, розроблена партнерами-організаторами після саміту.

1 Права та відповідальність

Що має гарантувати система?

Соціальна згуртованість не може триматися лише на добрій волі, прагненнях чи загальних деклараціях цінностей. Протягом обговорень учасники послідовно наголошували на важливості прав, обов'язків та інституційної підзвітності. Це включало заклики до сильнішого правового та заснованого на правах захисту, а також до того, щоб роботодавці мали позитивний обов'язок запобігати расизму, а не діяти лише після заподіяння шкоди. Пропозиція, що формується, полягає в тому, щоб для кожного зобов'язання було названо носія обов'язку, а не покладати обов'язки на людей, які зазнають шкоди.

Саміт не стверджував, що законодавство саме по собі створює згуртованість. Один із внесків прямо поставив під сумнів переважно законодавчу відповідь. Напрям полягає не в законі замість стосунків, а в міцнішому підґрунті прав, супроводжуваному соціальними та інституційними умовами, які дають змогу реалізувати ці права на практиці.

Створити рамкову структуру прав та інституційної відповідальності для соціальної згуртованості. Назвати носія обов'язку для кожного зобов'язання та розглянути доцільність позитивного обов'язку запобігати расовій дискримінації для роботодавців та інших інституцій. Форма будь-якого ширшого інструменту захисту прав залишається відкритою. Будь-яка законодавча відповідь має розроблятися поряд із підходами, заснованими на стосунках і місцевому контексті, які визначив саміт, а не як їх заміна.

Джерело: висновок саміту (Звіт Саміту, розділи 3.1 та 6.1). Саміт закликав до певної форми правового або заснованого на правах інструменту, але не визначив його форму.

• Чи відображає це обговорення? Яку форму має мати інструмент захисту прав і де мають застосовуватися позитивні обов'язки?

2 Охоплення

Кого нам не вдається охопити?

Ініціативи соціальної згуртованості часто охоплюють людей, які вже готові та здатні долучатися. Складніше запитання, порушене незалежно на чотирьох сесіях, полягає в тому, як налагодити зв'язок із тими, хто залишається поза досяжністю наявних інституцій і програм: із людьми, які відсторонилися, тими, для кого наявні підходи не спрацювали, і тими, кого ніколи по-справжньому не охоплювали. Саміт підкреслив важливість розрізнення цих досвідів, визнаючи, що вони відображають різні перешкоди для участі та потребують різних відповідей. Важливо, що брак участі не слід плутати з браком бажання долучатися.

Інфраструктура охоплення є місцевою. Місцеве самоврядування, організації за місцем проживання, бібліотеки, школи, робочі місця, місцеві медіа, «треті місця» та місцеві механізми, такі як мікрогранти, є тими місцями, де люди зустрічаються з інституціями та одне з одним. Для людей, які облаштовують своє життя в Австралії, інфраструктура поселення є мостом до громад, послуг та інституцій. Проєктування для охоплення означає, що інституції змінюють, де, як і через кого вони взаємодіють.

Інвестувати в місцеву інфраструктуру охоплення. Зміцнити місцеве самоврядування, організації за місцем проживання, бібліотеки, школи, робочі місця та «треті місця», водночас вимагаючи від інституцій переглянути та посилити те, де, як і через кого вони взаємодіють, з особливою увагою до людей, яких не охоплюють наявні мережі.

Джерело: висновок саміту (Звіт Саміту, розділи 3.2 та 6.2).

• Кого оминають у вашій громаді чи секторі, і що могло б їх охопити?
• Якій місцевій інфраструктурі Дорожня карта має надати пріоритет для інвестицій?

3 Участь

Як люди роблять свій внесок?

Визнання здобутих за кордоном навичок і кваліфікацій було найбільш обґрунтованою пропозицією саміту: її порушували на п'яти сесіях без жодного зафіксованого заперечення. Коли здібності не можна перетворити на можливості, наслідки позначаються на економічній безпеці, незалежності, впевненості та здатності повноцінно брати участь в австралійському житті. Саміт вказав на шляхи, а не на послуги: системи, побудовані навколо просування людей, їхньої самостійності та здатності робити внесок, зокрема через зайнятість і підприємництво.

Участь ширша за економічну участь. Вона включає громадське та громадянське лідерство, а також справжні можливості впливати на інституції та рішення, що стосуються життя людей. Саміт також визнав важливу прогалину в обговореннях: матеріальні умови, що формують соціальну згуртованість, зокрема житло, заробітна плата, нестабільна зайнятість і тиск вартості життя, отримали порівняно обмежену увагу. Ці питання потребуватимуть більш свідомого розгляду в міру розвитку Дорожньої карти.

Розкрити потенціал навичок і усунути перешкоди для участі. Почати з визнання здобутих за кордоном навичок і кваліфікацій, побудувати шляхи до громадянського та громадського лідерства, а також до зайнятості, і розглянути матеріальні умови, що обмежують участь.

Джерело: висновок саміту (Звіт Саміту, розділи 3.3 та 6.3).

• Що найшвидше перетворило б наявні здібності на участь?
• Як матеріальні та економічні умови мають бути включені до цієї рамкової структури?

4 Підзвітність

Хто відповідає за результат?

На п'яти сесіях учасники висловили занепокоєння, що консультації надто часто не перетворюються на змістовні дії. Люди віддають свій час, досвід і знання, але рідко бачать, як їхні внески впливають на рішення чи ведуть до змін. Саміт підкреслив потребу перейти від змістовних консультацій до справжньої підзвітності: хто бере на себе відповідальність діяти на основі почутого, і як ті, хто зробив внесок, можуть побачити результати? Як зауважив один з учасників, слухання не завершене, доки люди не побачать, що змінилося завдяки тому, що вони висловилися.

Заключна сесія надала цьому принципу найконкретнішої форми. Учасники запропонували, щоб кожне зобов'язання Дорожньої карти мало архітектуру підзвітності:

• один названий відповідальний лідер
• один партнер із життєвим досвідом
• необхідні ресурси
• вихідний рівень
• шестимісячний показник
• прозорий метод звітування про прогрес.

Пропозиція полягає в тому, щоб цю архітектуру застосувати до кожного зобов'язання в остаточній Дорожній карті. Зобов'язання без відповідального, ресурсів і вимірювання є наміром, а не дорожньою картою.

Застосувати архітектуру підзвітності до кожного зобов'язання Дорожньої карти. Кожне зобов'язання має названого відповідального лідера, партнера з життєвим досвідом, необхідні ресурси, вихідний рівень, показник прогресу та прозорий метод звітування, а учасникам повідомляють, що змінилося завдяки їхньому внеску.

Джерело: висновок саміту із заключної сесії (Звіт Саміту, розділи 3.4 та 6.4). Позитивний обов'язок запобігати расовій дискримінації належить до розділу «Права та відповідальність», куди його помістив саміт.

• Чи є це правильною моделлю підзвітності, і що зробило б її такою, що підлягає виконанню, а не лише декларативною?

5 Наратив

Яка історія уможливлює все це?

Австралії потрібна національна історія, здатна вмістити правдиве свідчення, мультикультуралізм, спільне відчуття належності та легітимну незгоду. Те, як ми говоримо про різноманіття, формує суспільне розуміння, політику та відчуття належності, а політичне та інституційне лідерство допомагає встановити межі того, що публічний дискурс визнає легітимним.

Саміт вийшов за межі заклику до кращих історій. Він визначив структурні особливості інформаційного середовища, зокрема алгоритмічну оптимізацію на обурення, комерційні стимули та дизайн платформ, здатний нацьковувати громади одна на одну, і висунув цифровий обов'язок дбайливого ставлення як одну з можливих структурних відповідей. Він також запропонував одну негайно практичну ідею: протокол етичного розповідання історій, побудований на поінформованій і тривалій згоді, культурній безпеці, співавторстві, справедливому визнанні та праві переглянути або відкликати, який організації можуть почати застосовувати, не чекаючи законодавства чи фінансування.

Розробити та просувати рамкову структуру етичного розповідання історій і структурну відповідь на інформаційне середовище. Побудувати цю структуру на поінформованій і тривалій згоді, культурній безпеці, співавторстві, справедливому визнанні та праві переглянути або відкликати. Поряд із нею розробити структурну відповідь, що охоплює стимули платформ, алгоритмічне підсилення та відповідальність медіа, разом із перевіреним публічним наративом належності та внеску.

Джерело: висновок саміту (Звіт Саміту, розділи 3.5 та 6.5).

• Чи має Дорожня карта реалізовувати структурні відповіді на інформаційне середовище, і які саме?
• Чи підтримала б або запровадила б ваша організація протокол етичного розповідання історій, заснований на цих принципах?
• Як Дорожня карта має захищати безпеку та гідність, зберігаючи при цьому простір для легітимної незгоди та складних розмов?

Дві пропозиції, які слід утримувати разом

Протягом Саміту проявилися два важливі та тісно пов'язані принципи, що виявляють напругу, з якою слід поводитися обережно. Соціальна згуртованість належить усім австралійцям: це відповідальність усього суспільства, і її не можна подавати як щось, за створення чого відповідають мігрантські та мультикультурні громади. Водночас мультикультуралізм є визначальною національною силою, яку слід глибше вбудувати в системи, інституції та публічне життя Австралії. Завдання попереду полягає в тому, щоб утримати обидва принципи: визнавати та зміцнювати мультикультурний характер Австралії, водночас чітко даючи зрозуміти, що відповідальність за згуртованість не можна покладати лише на мультикультурні громади.

Розширення цих консультацій

Саміт забезпечив важливу основу для обговорення, водночас визнаючи, що один день не міг охопити весь спектр поглядів і досвідів, які формують соціальну згуртованість в Австралії. Кілька сфер отримали обмежену увагу або не були належно представлені, зокрема знання та лідерство Перших націй, люди з інвалідністю, молодь, регіональні та сільські громади, менші релігійні громади, матеріальні та економічні умови, а також підходи до доказів і вимірювання.

Процес консультацій прагне усунути ці прогалини через цільові письмові внески та взаємодію з людьми й організаціями, чиї погляди були недостатньо представлені, зокрема через окрему взаємодію з лідерами та організаціями Перших націй. Ми особливо заохочуємо внески цих груп, щоб остаточна Дорожня карта відображала ширший спектр досвідів, пріоритетів і експертизи та була посилена голосами, яких того дня було чути недостатньо.

Консультації відкриваються живою сесією на конференції FECCA 16 жовтня 2026 року, де п'ять пріоритетів і запропонованих дій буде представлено залі як п'ять напрямів і перевірено через обговорення та консультаційне опитування. Відповіді, надані в залі, є офіційними поданнями. Потім опитування надсилається учасникам Саміту та мережам партнерів-організаторів 19 жовтня 2026 року і закривається 6 листопада 2026 року. Відповіді можна надати через консультаційне опитування на сайті thinksocialcohesion.com.au, яке містить наведені вище запитання. Робоча група у складі трьох партнерів-організаторів та Архітектора Саміту (Summit Architect) розгляне кожну відповідь. Кожен змістовний пункт буде зафіксовано в реєстрі зворотного зв'язку та отримає задокументований результат: прийнято, змінено або не прийнято, з обґрунтуванням.

Кожен респондент отримає звіт «Що ми почули, що змінилося», який покаже, як внески консультацій вплинули на остаточну Дорожню карту, а остаточну Дорожню карту буде передано Королівській комісії з питань антисемітизму та соціальної згуртованості (Royal Commission on Antisemitism and Social Cohesion) та уряду. Спочатку Саміт запропонував шестимісячний огляд підзвітності, запланований на 28 січня 2027 року. Однак, оскільки Дорожня карта завершується пізніше, ніж передбачалося, огляд у цей момент не дав би достатньо часу для впровадження зобов'язань і змістовної оцінки прогресу. Тому огляд відбудеться через шість місяців після публікації остаточної Дорожньої карти, і прогрес у виконанні зобов'язань буде оцінено та публічно оприлюднено через рамкову структуру підзвітності Дорожньої карти. Це стане важливим показником того, чи перетворюються взяті зобов'язання на змістовні дії та відчутні результати.